Розрахункові задачі з хімії посідають особливе місце у вивченні хімії. Систематичне їх розв’язування сприяє свідомому засвоєнню хімічних знань, формуванню логічного мислення, розвитку розумової діяльності, навчає практичному використанню набутих теоретичних знань.
Розв’язування хімічних задач - важливий аспект оволодіння основами науки хімії. Введення задач в навчальний процес дає змогу реалізувати такі дидактичні принципи навчання:
· забезпечення самостійності й активності учнів;
· досягнення єдності знань і умінь;
· встановлення зв’язку навчання з життям.
Під час розв’язування розрахункових задач реалізуються міжпредметні зв’язки.
Розрахункові задачі можна використовувати на всіх етапах навчального процесу: при вивченні нового матеріалу, при його засвоєнні, а також при перевірці та контролі знань учнів.
У ході розв’язування задач відбувається складна мисленнєва діяльність учнів, яка визначає розвиток як змістового боку мислення (знань), так і діяльнісного (операції, дії). Найтісніший зв’язок знань і дій є основою формування різних прийомів мислення: суджень, умовисновків, доказів.
Задачі відіграють значну роль в організації пошукових ситуацій, необхідних при проблемному навчанні, а також у здійсненні перевірки знань учнів і закріплення засвоєного навчального матеріалу.
Розв’язування розрахункових задач сприяє виробленню вмінь і навичок проводити розрахунки. Це важливий засіб розвитку мови і мислення учнів.
Розрахункові задачі з хімії, передбачені шкільною програмою, умовно можна поділити на такі типи та підтипи:
І. Обчислення за хімічними формулами.
1. Обчислення відносної молекулярної маси речовини.
2. Обчислення масової частки елемента у сполуці.
3. Обчислення числа атомів (молекул) у певній кількості речовини.
4. Обчислення маси певної кількості речовини та кількості речовини певної її маси.
5. Обчислення об’єму газу, який взято у певній кількості речовини.
6. Обчислення маси певного об’єму газу за нормальних умов і об’єму газу, який займає за н.у. певна маса газу.
7. Обчислення відносної густини і молекулярної маси газів.
ІІ. Обчислення з використанням понять про розчини.
1. Обчислення масової частки розчиненої речовини в розчині.
2. Обчислення маси розчиненої речовини в розчині.
3. Обчислення розчинності речовин.
ІІІ. Обчислення за рівняннями хімічних реакцій.
1. Обчислення за хімічними рівняннями кількості речовини, яка бере участь у реакції, за відомою кількістю іншої реагуючої речовини.
2. Обчислення за хімічними рівняннями мас речовин або об’ємів газів (н.у.) за відомою кількістю речовини, що вступає в реакцію або одержана в результаті реакції.
3. Обчислення об’ємних відношень газів при хімічних реакціях.
4. Обчислення за термохімічними рівняннями.
5. Обчислення маси або об’єму продукту реакції за відомою масою чи об’ємом вихідної речовини, що містить домішки.
6. Визначення масової або об’ємної частки виходу продукту реакції за відношенням до теоретично можливого.
7. Обчислення за хімічними рівняннями, якщо одну з реагуючих речовин взято у надлишку.
ІУ. Знаходження формул речовин.
1. Знаходження молекулярної формули газоподібної органічної речовини на основі її густини, відносної густини за воднем чи за повітрям та масовими частками елементів.
2. Знаходження молекулярної формули газоподібної органічної речовини на основі маси чи об’єму продуктів згоряння.
У. Комбіновані задачі.
Методи розв’язування задач
Розрахункові задачі з хімії розв’язують за допомогою готових формул, використовуючи метод пропорцій або методом алгебраїчних рівнянь з одним невідомим.
Для запису скороченої умови задачі слід дотримуватись певних умовних позначень:
Ar (E) – відносна атомна маса елемента
Mr (AxBy) – відносна молекулярна маса речовини.
M (AxBy) – молярна маса речовини.
m – маса речовини.
ν – кількість речовини.
ω – масова частка.
φ – об’ємна частка.
η – вихід від теоретично можливого.
ρ – густина.
V – об’єм газу, рідини.
Vm – молярний об’єм газу (Vm = 22,4 л/моль)
D – відносна густина газу.
Q – тепловий ефект хімічної реакції.
Практика показує, що ефективним є поетапне формування і розвиток умінь учнів розв’язувати розрахункові задачі. Він полягає в тому, що спочатку розбирається зразок задачі, форма запису. Потім повторюються показані дії учнями. Наступним кроком є закріплення виконаних дій шляхом розв’язування аналогічних задач та обернених ним. Далі, коли учні навчилися розв’язувати типові задачі, починається етап розвитку вмінь, який реалізується шляхом розв’язування складніших (на кілька дій), комбінованих задач, розв’язування задач кількома способами. Творчим вже є етап самостійного складання і розв’язування задач.
Залежно від числа елементів знань, дій, які необхідно використати під час розв’язування задачі, їх також поділяють на прості, складні та комбіновані.
Проста задача – задача, при розв’язуванні якої актуалізується один елемент знань і один спосіб дій.
Складна задача – задача, при розв’язуванні якої актуалізується кілька елементів умінь та способів дій.
Комбінована задача – задача, при розв’язуванні якої актуалізуються кілька різних елементів знань і способів дій.
Одним із прийомів активізації пізнавальної діяльності учнів під час розв’язування задач є використання алгоритмів дій. Вони можуть бути як текстовими, так і знаковими.
Даний посібник складений відповідно до вимог програм з хімії для загальноосвітніх шкіл та класів з поглибленим вивченням предмету, профільних класів. Він буде корисним для вчителів хімії, учнів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій.
Немає коментарів:
Дописати коментар